Силуети без облич
І сюжети не про нас
Відчиняти двері в ніч
Ще не час, ще не час.
Хоч на нашому вікні
Стигне зоряний пилок
Ще не час зривати сни
Із гілок
Доки тиша не захоче
Прогулятись серед ночі
Доки гріємо в очах весну
Нам з тобою – не до сну
До ранкових прокидань
Нам далеко, як до зорь
Скільки буде тих світанків –
Все одно разом
І лиш промені в вікні
Всім розказують «за так»
Скільки кликала цю ніч
Самота, самота.
Якщо ранок не забуде
Прогулятися між люди
Він розкаже всім і кожному
Чом заснуть ніяк не можем ми
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)