Силуети без облич

І сюжети не про нас

Відчиняти двері в ніч

Ще не час, ще не час.

 

Хоч на нашому вікні

Стигне зоряний пилок

Ще не час зривати сни

Із гілок

 

Доки тиша не захоче

Прогулятись серед ночі

Доки гріємо в очах весну

Нам з тобою – не до сну

 

До ранкових прокидань

Нам далеко, як до зорь

Скільки буде тих світанків –

Все одно разом

 

І лиш промені в вікні

Всім розказують «за так»

Скільки кликала цю ніч

Самота, самота.

 

Якщо ранок не забуде

Прогулятися між люди

Він розкаже всім і кожному

Чом заснуть ніяк не можем ми