1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
12 червня 2012

Полинятко

Написав  administrator
Оцінити
(6 голоси)

І.     Квітка росте на камені

       Вогником золотим.

       Спи, полинятко мамине,

       Чубчиком в ніч свти:

       Он як ясніє зоряно,

       Срібний, немов полин...

       Ти ж, полиновий кореню,

       Справжній козацький син.

R:   І ти ще позаздриш мені, мій степ:

       Дивися, як син мій росте!

ІІ.   Виростеш ти нескореним,

       Мужність і сила – без меж:

       Ти ж, полиновий корене,

       В землю свою ростеш.

       Наші шляхи неторені,

       Доля судила одне:

       Коренем – в землю зоряну,

       Крилами – в небо земне.

R:   І ти ще позаздриш мені, мій степ:

       Дивися, як син мій росте!

ІІІ. Квітка росте на камені

       Вічним сонцем степів.

       Всі ми в дитинстві мамині,

       Але не стримать синів.

     Вітру не приневолити:

       Лине в височину...

       Крила у тебе, орле мій,

       Кольору полину.

R:   І степ таки, мабуть, позаздрив мені:

     Де син мій? – лиш слід в полині.

Змінено 20.06.12