1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Ключі від ранку

Ключі від ранку (54)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

Дві самоти… який кумедний збіг. Інет щораз дає невчасні збої. Цей вечір подаровано тобі. Відтак і ніч – датовано тобою. А ще – мовчанням, сповненим пітьми. І мерехтінням усміху на фото. Мелодіями в лініях німих. Мовчанням, не прочитаним по нотах. І мною, що попри зароки всі До ранку виворожує на каві. Невлад мовчу… У чашку сиплю сіль… Все добре. Правда.…
Бесаме… бесаме мучо… Пощо ти мучиш? Біль по душі – аль фреско: Гарно – та рано. Витерто есемески. Наче кохання. Ніжності – аж по вінця. Але – для чого? Зайчиками на стінці – Спогад та й спогад. Крутить дурне кіно Телевізор. Може, й не все одно. Але – пізно. Певно, іще не все. Та – по всьому. Що вона принесе…
Сторінка 1 з 2