На небі з квіту черешень
кохаються наші тіні.
Безсилі схлипи оркестру,
подібні до музики снів,
уже замовкають. Врешті
лишається смуток синій:
це небо, мов знак протесту,
крізь квіти кричить мені,
Що тіні — лише омана,
реалії наші — самотні,
між нами — пристойна відстань
пристойної довжини.
Ти, в принципі, маєш кохану,
вона з тобою сьогодні,
І буде так років двісті,
а решта — стривожені сни.
Та тіні сплітаються знову,
повітря тремтить жагуче,
рожеві квіти цілунків
яріють на цілу весну.
І що там лежить в основі —
трава, що пробилась на кручі,
помилка в розрахунках
чи дивні візії сну —
Мені нецікаво зовсім.
Десь там, на черешневім небі, —
постійне повторення ночі,
Єдиної нашої гри.
У тіні твої волосся —
точнісінько як у тебе.
І, певно, ті ж самі очі
(на жаль, не видно) вгорі.
Не платить солідної суми
неспійманий на гарячому.
Спокійна твоя дружина,
бо, бачиш, йдеться про те:
про що б ми з тобою не думали,
чого б ми у снах не бачили, —
це — тіні, лиш наші тіні.
І просто — черешня цвіте.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)