Всі це бачать, та – дивно! – мовчать:
Для душі ( а чи, може, для тіла?)
На тобі я – потрібна й немила, –
Мов одежа з чужого плеча.
Я тримаю не гірше тенет,
Але якось – не знатиму й за́ що,
Ти на іншу – зручнішу і кращу –
Залюбки поміняєш мене.
Бо немає тепла від пісень,
І побиті об камені ноги…
Не за розміром? Ну та нічого.
Я – твій сховок од світу. І все.
28.04.95