1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
18 вересня 2020

Я от думаю – стільки ніжного

Оцінити
(3 голоси)

Я от думаю –
стільки ніжного
Неймовірного,
незбагненного
Мов не стало
мене, колишньої,
Полоненої
Полонила – я

 

Виціловують
трави стеблами
Прихиляючи
ніч до всесвіту
Звідки стільки аж
дива теплого,
Опівнічного,
безсловесного

 

І лиш зорі всі –
у сторожу нам,
Долі свідками
випадковими
Мій некликаний,
неворожений…
Незворотністю
подарований