Бачиш – востаннє – цю гілку каштану: цвіт.
Знаєш, що буде, знаєш, як падає з віт.
Буде – то й буде: тобі обіцяли весну –
Каменем в груди. Безсонням. І маренням сну.
Тільки врахуй – за контрактом ще додано дощ,
Біль і ненависть і пере-насичення площ...
Те, що ти мусиш любити – тепер і завжди.
Зашморг. Чи лезо. Чи – онде, твої – проводи.
Тож – заспокойся. Тебе патентовано і
Що лиш запрагнуть, в твоїй віднайдеться крові.
Ну, тихо будь. Не пручайся. Ти також – народ.
Крик... Божевілля... Дарма! Бачиш – кльовий білборд.
13.06.06