Не можеш забути літер,
тож ставиш – кому
З усіх уцілілих таїнств –
стара стежина.
Ця осінь, що пахне літом
на зубах лишає оскому.
А ти пам’ятаєш –
оскома зветься ожина
Так входить в твої легені
травневий вітер
Всіма отими вітрами,
що звуться – осінь
Тобі говорили про ґени.
Поставивши літр
Згадавши чиєїсь мами
– чи пакмо – коси
Ти потім дихати будеш
оцими снами
Про те, як її продавали –
Не твОю душу
Про те, як його називали –
Того, чия мама.
Про те, як твоя у печі
сушила груші…
19.05.06