1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
08 жовтня 2015

Від першого акорду до останнього

Оцінити
(9 голоси)

Від першого акорду

до останнього

пробігтись

Собаки виють, морди

задивляючи

у місяць

Не спиться вартовим

І злодіям не

спиться

А ніч жене коней

Регоче чорна колісниця

 

Скрадаючись провулками

шепочуться тумани

Шукаючи притулку

в двері стукає

омана

Їй відчиняють ниці

необачними

руками

Сміються таємниці

за пудовими

замками

 

І ті, що надривалися,

муруючи ці стіни

Спокійно спочивають,

усміхаючись

дитинно

Їм сняться луки росяні

і сонячні

потоки

Біжать думки їх

босими

У вранішній неспокій

 

Усе про ранок знають

тільки пси, коти і птахи

І мрії, що гуляють,

зависаючи над дахом

Їм першим відкривається,

що плащ у ночі

вицвів

Що тільки сни

лишаються

По чорній

колісниці

До чого тут ця казка

Ти питаєшся коханий

А я сідаю прясти

наше завтра

із туманів

А потім-вишивання

Заховаю в нашу

торбу

Від першого

зітхання

До останнього акорду

2.07.12

Детальніше в цій категорії: « Мовчи, моє серце, не плач! Так воно »