Тоншають контури -
Памороззю беруться.
Безмір безпам’яті –
зорями у вікно.
Ти відбуваєшся
буцім, так треба. Буцім.
Все, що лишилось, -
потроху впиватися сном.
Тихо. По краплі
Точити пітьму загуслу
В пальцях гойдати
келихів передзвін
Рікам колишнім
нові простеляти русла
Прагнення неба
вшептувати траві.
Так і минеться –
даром в обидві руці.
Скалкою сонця,
завмерлою в вітражі,
Де наші контури
памороззю беруться
Ніжність лишаючи
віхою при межі.
28.03.10