1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Проза
А так і стається – Ми виростаємо. Мені шкода. Моя провина – Не вічність Каїна, Лишень – біда. Іноді серед ночі – як мені хочеться бути дитиною! – страхи обступають,…
Звідки –чи не з самого повітря? –родиться трагічна візія, ледь мариться у серпанку імли на обжитихі поораних уже теренах Степудля того, хто, не знайшовши сну, зуміє побачити не самими лише…
Людина вмирала. У небесному тиглі плавилося сонце, і Людині здавалося, що розпечені краплини пропікають її шкіру і впиваються в тіло. Людина фізично відчувала, як її кров повільно перетворюється на розпечену…
Тиша. Ніжність. Безвихідь – для ніжності. Абсолютно непотрібна річ – ніжність. На кого не поглянь – цього кошеняти нікому не треба. Да. А воно ж не винне, що – є,…
Тихо! Іде дощ! Таке оголошення вивішено нарешті на фасадах божевільного від спеки міста. Воно розкошує, підставивши незграбне, закуте в бетонний панцир могутнє тіло батогам струменів холодної, жорстоко-нестримної зливи. Будинки вперше…
І все-таки я вирішила їх Вам писати. Не слати, звісно. Можливо, жінкам такого віку варто просто вести щоденник. Перечитавши попередньо «Життя» Мопассана. І погодившись із фінальною фразою. Але… Я точно…
Заходити в море – ніби розпочинати кохатися: воно цілує по черзі кожен міліметр шкіри аж до кінчиків пальців, воно оксамитово пестить ступні і врешті обіймає – ніжно й водночас сильно:…
Сплачую данину місту: п’ю каву.Асфальт пахне смогом і безвихіддю.Шосте відчуття підказує шлях.Записник диктує остогидлий маршрут.Трамваї навіюють сон.Сонце розпеченими голками впивається в тіло.Як вас звуть, незнайомко?..Хіба ж я знаю...Суголосся важливих до…
Блукаючи островом, розминаю в пальцях пучечок чебрецю...Бодай запах, бодай найменший віддих минувшини...Така безпорадність – тут, серед безмежжя безпам’яті...«Серце України»...Наспортовані туристи з оберемками духмяних трав.Вишуканих форм авто серед зеленого божевілля Хортиці.Автентичний…
День був довгим, прозорим і важким, немов медова краплина. Вранці він повільно перекотився через вінця сивого присмерку – і звідтоді ніяк не зважувався впасти нарешті в простягнуті долоні вечора. В…
Сторінка 1 з 2