1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Ключі від ранку

Ключі від ранку (54)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

Вечір тихий, вітром кутий…Не забудь мене забути.   Вечір сонний. Сутінь. Затінь…Не забудь мені сказати,   Що не хочеш. Що – не треба.Що навколо – небо, небо.   Що у нім тобі самотньо.Що прощаємось сьогодні.   Я дивитимусь в тривозі,Як ти клякнеш при порозі.   Як розмову не закінчиш,Як слова ковтаєш інші.   Як мене цілують очі:«Хочу, хочу, хочу. Хочу!!!»…
Вечір на стіниМазками кладе світлотіні.Ти ще дитина.Ти навіть і спиш, як дитина –    Дихаєш легко.В волоссі ховається вітер.З чорного глекаТи ще не надпив цього світу.   Вії ховаютьЗаплетені сонце і морок.Я почуваюсьДорослою й мудрою – поруч.   Пальці застигнуть,Спиняючи дотиків мову…Ти ще дитина.І з мене – хіба колискова.   27.10.08
Сторінка 2 з 2