Здрастуй, весно. Ну от ми і разом.
Лине повідь сонячних крил,
Але знову банальні фрази
Всі чуття позбавляють сил.
Блякнуть сіро зливи розмаїв,
Вітер спрагло спива росу...
Я тобі не скажу:"Кохаю!" –
Тишу в пригорщі принесу.
Випий спрагло, мов синь джерельну,
Зазираючи в очі їй.
До краплини збери ретельно,
А за мить – з вітрами розвій.
І побачиш, якою живою,
Гомінкою була вона,
Поки я, безтілесо марою
Не нап’ялась у ній, мов струна.
Ти звільнив її, груди розкраяв,
А в долоні тримаєш – суть..,
Я тобі не скажу: "Кохаю...",
Тишу в пригорщі принесу.
Квітень 1993