30 січня 2019

Ло-Літа

Друк
Оцінити
(4 голоси)

Я, мов поні ота, – по колу.
Все непросто, ой, як непросто!
Твій низький хрипкуватий голос, –
Він сумний, як в усіх дорослих.


А хотілося ж так дитячо,

Неприховано так радіти!
Подивлюся – у тебе очі
Мовби спили зимовий вітер,


Мов геть чисто забули усміх,

Наче дивляться у завію –
Мовби терня у сніжнім хрусті,
Очі… Знаєш, а я ж зумію


Закружляти, заворожити…

Ти мене ще не знаєш, мачо!
Тож – до зустрічі серед літа.
Не забудь прихопити м’ячик!

15.03.07

Повернутись нагору