Викладачі мороку мали з нами
Але така вже доленька гірка:
Печаткою за сімома замками
Лишились праці Празького гуртка
Аби ж була студентка як студентка –
Була б готова і відповіла б…
Я так розповідала – каже дехто –
Що викладач послухав – і заслаб
Простіть зеленоокій бідній мавці! –
Дівоча пам’ять: щось колись почув…
І ясно, що не винні мовознавці
У тім, що я розгублено мовчу,
Що я не можу мовити ні слова,
У Ваші очі дивлячись сумні…
І лиш тихенько тужить залікова
За доброю оцінкою у ній
1999