Сотають світло усміхи віконниць.
Дарує сни твоє найкраще літо…
Пощо тобі різець, Пігмаліоне?
Різець мене не в силі оживити.
Печаль творіння – як не усміхайся.
Безсонна ніжність – завше і сьогодні.
Торкають мармур пальці – пальці майстра,
Такий прекрасний. І такий холодний.
А ніч – вона сміється і співає.
А ніч – своє: про пестощі і ласку…
Торкнися вуст. Відчуй, як оживає
Самим тобою витворена казка.
Ми будемо – як боги і як діти
У мить, коли прокинуся твоєю –
Дарунок золотої Афродіти.
Пробуджена тобою Галатея.
22.06.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- "Хортицькі дзвони " - 2019 успішно відбулися! в Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило (06.12.19)
- Підведено підсумки VІ "Хортицьких дзвонів" в Новини (03.12.19)
- Прес-конференція з підведення підсумків "Хортицьких дзвонів" - 2019" та оголошення переможців конкурсу в Новини (29.11.19)
- З днем народження, "Та, що бігла вперед"! в Новини (29.11.19)
- Опливає свіча в Сонцетяжіння (29.11.19)
- Я — парасолька в Мелодія вічних прощань (29.11.19)
- Коли-небудь, не зараз, із потяга встану в Мелодія вічних прощань (28.11.19)