На ранок знову – відчуттям польоту,
Немовби будень святом усміхнеться.
Лишилося дожити до суботи –
Немов поворожити на монетці.
А потім – усміхатися недільно
Зі звичною проекцією в «потім».
І бачити, як не мого весілля
Летить у майбуття веселий потяг.
І говорити втішено і мудро:
Всьому – свій час. На все – свої турботи.
І знову понеділок перебути
І знову крокувати до суботи.
І звати білим – біле, чорним – чорне.
І в спокої примарнім не помітить,
Як плечиком стинає неповторність
Ранкової усміхненої миті.
Як бавляться у вічність дитинчата,
Як світить світ тому, хто все ще – зрячий…
Напевно, варто знову розпочати
Із вибачень, мовчання і пробачень.
Із вдячності за цю ранкову свіжість,
За цього світу перемиту вроду…
А далі – буде день. І буде їжа.
І певність, що Господь між нами ходить.
16.08.12
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)