На ранок знову – відчуттям польоту,
Немовби будень святом усміхнеться.
Лишилося дожити до суботи –
Немов поворожити на монетці.
А потім – усміхатися недільно
Зі звичною проекцією в «потім».
І бачити, як не мого весілля
Летить у майбуття веселий потяг.
І говорити втішено і мудро:
Всьому – свій час. На все – свої турботи.
І знову понеділок перебути
І знову крокувати до суботи.
І звати білим – біле, чорним – чорне.
І в спокої примарнім не помітить,
Як плечиком стинає неповторність
Ранкової усміхненої миті.
Як бавляться у вічність дитинчата,
Як світить світ тому, хто все ще – зрячий…
Напевно, варто знову розпочати
Із вибачень, мовчання і пробачень.
Із вдячності за цю ранкову свіжість,
За цього світу перемиту вроду…
А далі – буде день. І буде їжа.
І певність, що Господь між нами ходить.
16.08.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)
- Ти мимоволі вбив в І залишаться - вірші (11.01.21)
- Свято скінчилося в І залишаться - вірші (10.01.21)
- Як високо стелиться дим у різдвяному небі в І залишаться - вірші (08.01.21)