Ти, що шукаєш – ти неодмінно знайдеш

Воду і сіль, жорна і сім зернин.

Цього задосить не тільки для просто зайди –

Цього достатньо, щоб врешті забути сни.

 

Дому чужого торкнешся хіба слідами.

Не за гостинність подяка – за дрібку сну.

Східцям пробач, що назвали тебе Адамом –

Ти у них перший за всю цю смішну війну.

 

Вітру подякуй – це він говорив з тобою

Цілу вечерю зітханнями всіх тіней.

Більше не буде ні гніву, ні сліз, ні болю.

Більше не буде усіх неможливих «не».

 

Бачиш, як просто – в віконницях неба латка,

Шкури на ліжку. Холодна вода в цебрі.

Цього задосить, аби приручити згадку,

Як ти шукав найпростішу з усіх доріг.

 

09.05.08