За чиїсь первородні гріхи
По раменах вицьвьохкує кара:
Я родитиму потурнаків,
Виростатимуть з них яничари.
І помчить стоголоса мара,
Помандрують сліпими степами
Котивітер, Незнайжура,
Випийкрові та Витопчипам’ять.
І проситимуть груди меча –
За народження плати – «по-свійськи».
Ґвалтуватимуть наших дівчат,
Щоб з прокльонами множити військо.
А коли по насвистує рак
Вітру й волі – радітимуть з нами
Котивітер, Незнайжура,
Випийкрові та Витопчипам’ять.
І засіють у землю ножі,
І зросте з них кривава розпука,
Бо давно уже діти чужі
Спородили не наших онуків.
– Ой, синочки! Неправедна гра!
– Ваше горе, – відказують, – мамо, –
Котивітер, Незнайжура,
Випийкрові та Витопчипам’ять.