Дотлівати, мов небо. Мов небо осіннє на заході.
Вистигати, як води. Лише – у своїх берегах.
Не вживати ні жодних, ні ані жоднісіньких заходів.
Просто тліти – і слухати, як витікає жага.
Витікає крізь пальці, ще досі не хлинула горлом.
Витікає крізь очі. А далі – напевно, до зорь.
Ми на лініях різних. І, ясно, у різних вагонах.
Я – нічний. А ти денний, напевно що денний дозор.
А не стане жаги – можеш легко нарешті зітхнути:
Невагомої ніжності ти не відчуєш у сні.
Непомітна, мов янгол, я стану творити спокуту.
І надкушеним яблуком гріх буде снитись мені.
16.10.10
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)