Перепустка в вирій (63)
Темп нашого існування - космічно шалений. У намаганні встигнути, зловити, осягти неосяжне ми підганяємо самі себе: швидше! швидше! Що там подумати - просто зупинитися й побачити щось окрім намічених цілей і то годі. Але іноді таки зупиняєшся. Озираєшся здивовано і пригадуєш: душі народжуються крилатими. І вони прагнуть своєї природної стихії, свого неба. А світ, як і за часів Григорія Саввича, ловить. А побут плете такі зручні тенета! І іноді почуваєшся таким знекриленим, що, здається, для того, щоб податись у вирій - і то потрібна віза. Чи хоча б перепустка. Кожному - своя.
Хай буде день
Тобою снять. Тобою тихо марять.
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)
- Ти мимоволі вбив в І залишаться - вірші (11.01.21)
- Свято скінчилося в І залишаться - вірші (10.01.21)
- Як високо стелиться дим у різдвяному небі в І залишаться - вірші (08.01.21)
- Торуючи звично щоденні маршрути в І залишаться - вірші (05.01.21)