Ходи собі легко,
не думай про шерех крил.
Живи собі світло.
Не думай про кроки тіні.
Я зовсім не з тих,
хто тебе береже – згори.
У мене в руках
немає життя-плетіння.
Тому не вагайся,
тебе пропустить вогонь.
І води лишень
обіймуть, зітхнуть і підуть.
Лети собі дзвінко,
лише не питай – чого
Бракує тобі.
Либонь,
хоч якого
сліду.
Не зможу нести –
за притчею –
на руках,
Бодай обійму,
бодай затулю від світу...
Лише не питай,
де ділася тінь легка –
Скажи собі тихо:
учора
був сильний
вітер.
Відтак не зважай,
пролітай навмання весну,
У сонячні дні,
де так рясно ростуть суниці...
Ти просто вже звик
прокидатись в ранок зі сну,
В якім тобі янгол
цілóніч
так світло
сниться.
9.06.05