Без відчуття відходять твої безумства
Знатимеш потім файли і відчуття.
В цім гобелені заждались тебе. Роззуйся.
Тільки відчуй: ось воно, каяття.
Тільки впізнай: ось вони, перші кроки
В пересплітаннях пальців, ниток і днів.
Тільки згадай, скільки було мороки.
Скільки ж то болю. І от ви – тепер – одні.
В сенсі, самі. Тільки знову трима плетіння.
Стримують фарби і навіть погляди тих,
Хто споглядає вас в кольоровій тіні –
Наче заручників спільної самоти,
Мов ілюстрацію казки свого дитинства,
Схлипи романтики посеред сторінок...
То все гаразд? Тоді засни і прокинься –
Найбожевільнішою серед щасливих жінок.
6.06.05