А небо все тоншає.
Тоншає!
Дідько б його забрав
І неба не вистачить
аж на всі
наші витівки
І запах бензину.
А краще би –
запах трав
Подивишся в дзеркало –
І насправді: навколо –
вилупки.
А біль – не відміряєш.
Тут ні при чім озон
Тут в кого вищій поріг –
той, можливо,
виживе.
Ні, ми не цього хотіли,
вдивляючись
в горизонт
Ні, ми – не насправді.
Ми, в кращому разі, –
вижимки.
І як ми попали –
у це міжсезоння мрій
Не наших і точно вже
не отих, хто в тєліку:
Там щойно сюжет показали.
Да. Про повій
Навряд чи втечу.
Та – про всяк –
мені дайте велика.
Так сонно і весело
всі стережуть своє
Так болісно й радісно
лають лиш хто кого
Одне лиш втішає:
допоки ми ніби є
А спокою? Бог і
той би
захотів би спокою
2006