Зібравшись у дальні далі,
У вишні висі,
Хоча б – із жалю,
Прошу: озвися.
Але – ні звуку, ні звуку.
Об скло – краплини.
Простягну руку –
Простягну тіні.
А тінь – тремтлива, непевна.
А тінь – зникома.
Хоча її замовляю ревно:
— Ти вдома, вдома!
Мовчить, печальна:
Таким був присуд –
Вона зібралась у дальні далі,
У вишні висі.
І я, убравшись у чорні шати,
Іду травою…
Вона просила мене лишатись –
Живою.
3.10.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)
- Ти мимоволі вбив в І залишаться - вірші (11.01.21)