Усі оспівали:

Людей в бушлатах

Людей у білих халатах

Людей що живуть нотами

І навіть тих

З фронтовими блокнотами.

 

А от їм. Наша відповідь – 

Теж – невиспаних

Рабів комп’ютера й миші.

А нам би – тиші.

 

Нам болять непрості задачки.

В нас стріляють листи читацькі…

 

Та ми – тримаємось

Ми собі маємо

Трохи – обіду. Трохи – дед-лайну.

 Начальство: – Вірра!

Друкарня: – Майна!

А що насправді – велика тайна.

 

(Тайна тихенько причаїлась у слові:

Ми вам даємо хоч трішки любові)