Темний смак солодкої трутизни.

Темний сміх порожнього екрану.

От біда: сміятись надто пізно.

От нещастя: плакати зарано.

 

Білий світ загорнуто у чорне.

Не збагнеш – поминки чи причастя.

Вже запізно радісному горю

І не час – згорьованому щастю.

 

В сльози – нелогічно й нерозумно.

В сміх – немає приводу неначе.

Надто запізнився перший сумнів,

А останній – здимів необачно.

 

 Мав би плач – натомість в’ється пісня.

І тебе звивають в ніжність стебел

Я – що є. І я – що буде після

Вкупі з тою, що була – до тебе.

 

5.06.12