Осипу Зінкевичу
Є зібгана урочистість
В осіннім надламі стебел.
Я стала жінкою Міста.
Була – дитиною Степу.
Так швидко і так неквапно
Котилися дні і ночі.
Здавалося: сонце раптом
Зупиниш, якщо захочеш.
Примусиш спинитись води.
Побачиш шматочок раю…
Не знаю я, хто володар –
Ми з часом на рівних граєм.
Принаймні, поваги вчуся
До нього – чи пак, до себе.
Спізнилася – зупинюся.
Вклонюся осіннім стеблам.
Осінь 2007
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)