За дві свічки до того, як маю поставити третю,

Себто, трохи до того, як навіть зібралася в храм,

Я так само – як досі – кружлятиму в цій круговерті

І, можливо, до хати – усіх, що набралися вхлам…

 

І не знаю, як потім – до того – і вже говорити.

Благо, є панотець, і, здається, він знає, чому

Нам потрібен Господь – оцієї, ось… самої миті –

І, можливо, ми разом прокажемо все, що належить Йому.

 

А допоки – вітри, і облуда, і біль, і омана.

І хапливе збирання – а мо’, й дочекається Храм.

Я говорю і бачу, як в небі на провесінь тане

Все, обіцяне Богу. Марії. Мені. І, напевно, вітрам.

 

11.02.09