Снитимешся – навряд чи.
Ти, як і завжди, стерпиш.
Ніжне моє звірятко.
Голочко мого серця.

 

Стишишся. Не стривожиш.
Кроками серед ночі.
Згадки – по одній – кожну
Впустиш – куди захочеш.

 

Так воно і минеться:
Рік – позарік – на потім.
Трохи пожовкнуть нецке
І потьмяніють фото.

 

Хоч і відплачуть зливи –
Віритимуть затято
Руки мої – в можливість
Звичного: обійняти.

 

Не бережи – занадто.
В біль мій приходь хоч снами,
Ніжне моє звірятко.
Серця мого уламок.

 

10.05.12