1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
12 червня 2012

Спокута

Оцінити
(3 голоси)

Над тобою ніч свистить арканом,
Сплетеним зі степових вітрів.
Що тебе тривожить так, гетьмане,
Що тобі не спиться до зорі?

Смутку із відра, що на цямрині,
Ти до краю не допив іще.
Високо ще небо соколине,
Де кружляє твій високий щем.

Ти ж без його не вернеш до тями,
Ти сьогодні правду чув сліпу:
Жаль лише трави, що копитами
Кінь твій потоптав у цім степу.

І впаде в віки на чорнім крепі
Чорна тінь твоєї булави!..
Де вам знати, як блукав він степом
І просив пробачення в трави,

Так, немов кричав до всього краю,
Пияком хитаючись на двох:
На землі – ні пекла, ані раю!
Бог все бачив! Хай розсудить Бог!..

Най розсудить. Де ж твій сон, Богдане?
Може, долю кращу де набрів?
Ти один. І ніч свистить арканом,
Сплетеним зі степових вітрів.

Детальніше в цій категорії: « Вирій За чиїсь первородні гріхи »