1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
12 червня 2012

Бранка

Оцінити
(2 голоси)

Не розтулити спечені вуста.
І попіл полину спада під ноги.
Над степом потолоченим літа
Нечутний стогін.

Стихає плач. І блякне біль в очах.
І сонце встигло висушити коси.
За кожним кроком падають на шлях
Червоні роси.

Чи сповнено приреченість лиху?
В степу безмежнім тане слід кривавий.
Ростуть услід на Чорному шляху
Червоні трави.

Детальніше в цій категорії: « Рушник Потурначка »