Повний триндець між рожевих фіранок.
Ніби і добре, і світла – завал.
Тільки не тішить цей сонячний ранок
Ані мене, ні похмільний загал.

 

Ніби ж і сонячно, ніби і сухо –
Ледь не ведмідь, як у тому кіно…
Здрастуй, кохана моя депресухо,
Щось не було тебе дуже давно!

 

Аут. Фінал. Вже роздали пакети.
Ще тільки мить – і злетить літачок.
В усмішках, поглядах, слів рикошет ах
Що тобі, що тобі, що тобі, що?!!

 

Ну ж-бо, май бейбі, кажи, не соромся, –
Нині я випливу, я ж не Му-му.
Я не вдавлюся колготками «Омса»…
Тільки чому? ну чому?! ну чому?!!

 

Вже не до іграшок і не до гранок.
Жопа як засіб. Як шлях. Як мета.
Повний триндець між рожевих фіранок –
Замість сонетів і замість октав.

 

11.05.05