Ой, біди не омину я!
Я ж такою не була.
Що зі мною? Я ревную
До письмового стола.

 

До комп’ютерної мишки,
До стола і до стільця,
І до маркера, і трішки –
До тупого олівця.

 

Та дівчина не проста я,
Я не з тундри й не з тайги.
Я фіксую, як зростає
Список наших ворогів.

 

 Ні, не бути цьому глуму!
Хто там та й яке цабе, –
Варто б їм було подумать,
Відбираючи тебе.

 

Їх біда спіткає нагла!
Я придумала таке:
Хай вночі їм сняться Маґда
Й недоверстаний макет!

                            

16.02.07