Медеє, привіт! Ти бува не скучаєш за татом?
Тебе ще не тягне на рідну Колхідщину?
Ти мусила б ще і родину свою пам’ятати:
Татусь-ворожбит і підірвані сестри поприщені.

 

Тобі ще не час для відвідин? Не час мандрувати?
Руно не повернеш – так хоч нагуляєшся.
І буде у всіх (включно зі мною) свято!
За що там іще ти, нещасна небого, тримаєшся?

 

Хіба за дітей – так вони уже досить дорослі,
А деякі навіть уже одружилися.
У тебе, Медеє, не чорні вже – сиві коси,
Мені вже, Медеє, ціпок змайструвати чи й милиці.

 

Медеє, мовчи! Я не хочу назад у минуле.
Не хочу – в жертовність любові безмежної!..
Медея мовчить. Безодню до серця тулить.
Завіса. Поклон. “Аргонавти”. Права застережено.

 

27.01.04