Мої спільники – змії, коти і сусідські ящірки.
Сподіваюсь, іще не все було мною прожито.
Я не проти ще раз опинитись в «треклятому ящику»*.
Хай поможуть мені всі мурашки, жуки і, звичайно, йожики.

 

Попри те залишаюсь допоки ще не прожитою –
Подарунок усім хлопчакам, що давно вже виросли.
Запорука моя – колючі віти ожинові.
Хай поможуть ясмин, бузок і, звичайно, жимолость.

 

А на нинішній вечір – сотати нитки покручені
І колишню себе відживлять – по стібочку – хрестиком.
Все надпито давно – я відтак усміхнусь неминучості
Стріти ранок – як завжди – лункою, дзвінкою й тверезою.

 

Є нікому й усім ця любов джерельцем нешуканим.
Є ковтком раз по раз недозоване сяйво місячне.
Хай поможуть мені усі поїзди перестуками
І – одним перестуком – розлукою серце мічене.

 

Довживаю, напевно, цей усміх, у мене вцілений,
Проживу і віддам знепокоєним і стривоженим.
Ранок хлопчики стрінуть легкими й пухнасто-білими…
Хай поможуть мені всі мурашки, жучки і – звичайно – йожики.

 

* телевізор (у Р. Е. Хайнлайна)

 

7.06.10