Все ті ж зупинки і трамваї.
Все ті ж обличчя на зупинках.
Чоловіки ще відчувають
Терпкий тривожний запах жінки.
Можливо, їх ввела в оману
Легка розкрилена постава,
Хвилясте прядиво туману,
Або й коньяк, долитий в каву.
Можливо, настрій. А чи нерви?
Жінки, обов”язки і діти?
Мене немає. Я померла,
Коли закрили очі літу.
Хто схоче – той за мене вип”є.
А втім, нема кого винити.
Не знає місто, що у липні
Мене скосили разом з житом.
Качають мед. Були обжинки.
Стерню лишилося спалити.
Те, що ви бачите, – не жінка,
А тільки вірші і молитви.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- В найбільший шал весняної повені в Мелодія вічних прощань (12.04.21)
- Відеопрезентація Пам'яті Юрка Ноги " Марина Брацило. Поезії прощань..." Автори: Ольга Черненко, Олена Степаненко в Мультімедіа (09.04.21)
- …Ти є у цьому місті в Мелодія вічних прощань (06.04.21)
- ШТОРМ в Благовіст (05.04.21)
- Заходь в мій дім в І залишаться - вірші (04.04.21)
- Для тих, хто хоче дізнатися все про Марину в Мультімедіа (02.04.21)
- Соло для флейти в І залишаться - вірші (29.03.21)