Межи людьми, машинами –
Звідки і взялася? –
В’ється пісня вишúвана
Вужиком атласним.
Із-зі дáвна в’ється пісня –
Вдома і не вдома…
Кого мине, кого стисне –
Аж горло судомить.
Комусь з очей – перша злива,
Комусь – небо літа.
Кому – сніги, кому – нива.
А хто й не помітить.
Вже пощезли всі щезники,
Метушня – не ґерці.
А тут – вона: тихесенько –
І вже коло серця.
Хоч є дім, немає дому, –
Прихистом сріблиться.
Таке шиття невагоме –
Міцніше за крицю.
Коло серця приспи мене,
Відхрестись від мене…
Бува пісня вишúвана,
А часом – різьблена.
13.04.08