1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Так не можна, що ти робиш, моє серце!Я ж і так уже тобі програла в герці.Подивися: я босоніж, на аркані.Очі плачуть. Очі дикі. Очі п’яні.   Щасливіші всі бурлаки, всі лакузи.Божевілля в’яже краще за мотуззя.Божевілля припинає – не зірватись.Хто я? Де я? Як могла раніше зватись?   Так бредуть лиш полонені після бою…За тобою. За тобою. За тобою.Так приречено. Довічно…
Так, блукаючи світом, ти вийшов на стежку дощу.І заплаканий світ розлетівся на безліч друзок.І під зливою сниться безлистому цьому кущу,Як колись він ще цвів. І тоді називався – бузок.   Ти ці схлипи ловив і краплини на сіль тестував:Все здавалося, плач долинає з осінніх небес.Ти не знав, що в очах безнадія туман завиваУ зелених очах, що на дні приховали тебе.…
Сторінка 13 з 13