1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість

Тексти – немов приреченість.
Хоч занотуй начорно:
Жінка, що пахне печивом.
Хлопець, що пахне морем.

П’ять насінин розлузано.
Пахне пісок травою.
Дядечко з кукурудзою.
Тітонька з пахлавою.

Сонце торкнеться даху ще,
Поки ж – гасають босо
Ці полуденні пахощі:
Риба і абрикоси.

Переплетуться змушено
І усміхнуться сонно…
Море в прикрасі з мушельок
Бачить у снах мусони.

Тягнеться пляж до вечора.
Дня золоті зажинки.
І доїдають печиво
Хлопець, оса і жінка.

3.08.08

Отак ти йдеш. Чи то - ідеш. Не знаю.Різниця - в крок. У літеру. В ковток.Ти прагнув раю. Ти дійшов до краю. А край - над всіми. Ти,можливо, – бог?   Не той момент, щоби тобі – поради.Не та межа, щоб - просто перейти...І кінь твій знову попирає гада.Ізнов. І – знов, далеко від мети.  29.01.12