1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
В краю, де росяні лелітки, Де сходять зорі на світанні, Я відшукаю дивну квітку, Що захищає від кохання.   І там, де вітрова оселя, На схилах гір зеленооких У мовчазних, незламних скелях Я врешті відшукаю спокій.   Бо там, сховавшись у камінні, Мов чисте джерело, ясніє, Навколо сиплячи проміння, Та квітка росяна – Надія.   Їй добре там, в краю…
Я знаю все, що буде і було Так, як мабУть, ніхто того не знає Ламаю час у пальцях, наче скло І на уламках зрощую розмаї   Тому скажу: все буде – як колись На кладці поміж пеклом і між раєм Бо ще не спита пляшка на столі, А в серці маєш те, що не вмирає.