1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Не можеш забути літер, тож ставиш – кому З усіх уцілілих таїнств – стара стежина. Ця осінь, що пахне літом на зубах лишає оскому. А ти пам’ятаєш – оскома зветься ожина Так входить в твої легені травневий вітер Всіма отими вітрами, що звуться – осінь Тобі говорили про ґени. Поставивши літр Згадавши чиєїсь мами – чи пакмо – коси Ти…
Мовчальний тиждень усе триває. Кавалки тиші, мов лід, поколото. Багатих купа на німування. Мені не треба такого золота.   От тільки скарги ніхто не прийме. Усі у змові. Тож гра – триває. Я забуваю твої обійми. І пальців пахощі – забуваю.   Така сторінка – не перегорнеш. Почни спочатку. Сумнівна втіха… І лиш пульсує в моєму горлі Затерплий дзвоник твойого…