1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Злітає листками кленовими Полуда тиші німа Я звуки переціловую І пробую їх на смак   І в цьому червоному хаосі Сміюся – і бачу крізь скло Як небо мені усміхається Останнім блакитним теплом Вересень 1996
Чи не «вчора» моє у квадратах паркету шукаю? – До підлоги звертаю молитву печальних очей… Вже боюся, налита прогірклими днями до краю, Що сльоза через вінця із келиха перетече   Я вже випита. Гірко не стане, хороший мій? Без вина і вини я вже чиста – невже вам не жаль?! Чи не досить того, що вустами чужими спустошена?! Я не…