1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Пробач, безімення – для імені, певно не час – У чорне й зелене, два кольори імені нас   Пірнаю не в бутлі, Де вже загіркає вино – В минуле й майбутнє, Що нині здається – одно   Ти ще пам’ятаєш? Ми плутали щітки і сни Причащені таїнств, учились чужої вини   Не пити й не мучать, Не вчити, як гаяти…
І.Вже і літо те давно вицвілоЩо зробило мене садівницею –У моєму саду, де блукав колись ти,Я вирощую яблука самоти.   R.Вони виростуть і покотятьсяПід колеса швидкого потягу,Що тебе від мене поніс.Ну годі! Доволі сліз!Наче протягомПавутинку щастя могоНесе. Ну чого ти, чого.   ІІ.Он і день вже за порогами,Понад хмарами круторогими.У моєму саду – не шукай чорноти –Долі падають яблука самоти.…
Сторінка 1 з 23