1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Опливає свіча. Ні! Це місяць на обрій зіперся.Розпускається квітка. Чи сонце. То й морок мине.В жовтих латах плаща я стаю до щоденного герцяІз собою і світом, який зневажає мене.   Мерехтливий вогонь невблаганно окреслює коло,Та хода моя пружна – знаку не шукаю вгорі.Жаль волосся мого золотий неприборканий шоломЗахищає не дуже від дротиків, списів і стріл.   Та доносить луна голоси…
Я — парасолька. Я стою в кутку.Сьогодні дощ, та я вже непотрібна.Господар мій вважа (хоч, мабуть, хибно),Що соромно носити отаку.   І от стою, немов колишній воїн,Пораненнями вилучений з лав.Бо під дощем усі ішли по двоє,А мій себе самотнім почував.   Покинуто — зіщулену й німу.Мені б спочити. Але я боюся:Він десь іде в плащі і капелюсі.А раптом буде холодно…
Сторінка 1 з 15

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА