Творчість
Творчість (846)
Тужавіє туга,
мов вітер перед дощем.
Зав’язано туго
всі мушлі, насипані вщерть
Пісками прощання,
зітханнями й запахом трав…
І це – не востаннє,
бо, звісно, ніхто не вмирав.
Лиш падала піна
і море вгризалося в слід.
Не треба опіній
ні обрію, ані землі.
Рубцями на водах –
сліди золотих каравел.
Дарма, що відходять –
тужавіє туга, живе,
Видзвонює тихо
пір’їнами вмерлих вітрил,
Збирає до крихти
всі звуки і всі кольори
По зблиску, по ноті
збирає – бо рани ятрять –
Та туга, що потім
вивільнює з мушель моря.
13.07.06
Опубліковано в
Mare Amoris (Морю, з любов’ю)
25.06.20
Але що це? Ти знову — утік в минуле
Але що це? Ти знову — утік в минуле,Де мене не було, і була банальність?Тебе спогадом меду покликав вуликУ незлічений жах шестикутних пеналів. Тобі знов до душі впорядкований морок,Що безпечніший, аніж моє божевілля.Не на мед, а на сльози подібне море,Але плакати ліпше, ніж братися цвіллю. Втім, про що я? Авжеж не про вартість меду,Про царицю твою — погордливу…
Опубліковано в
Мелодія вічних прощань
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Тужавіє туга в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (29.06.20)
- Але що це? Ти знову — утік в минуле в Мелодія вічних прощань (25.06.20)
- Я – втеча, я – вічна втеча в І залишаться - вірші (24.06.20)
- Блідне зойк матіоли в Мелодія вічних прощань (22.06.20)
- Тьмяно чомусь в дзеркалах в Сонцетяжіння (20.06.20)
- НЕВІДВОРОТНІСТЬ в Сонцетяжіння (19.06.20)
- Згадаймо в Новини (16.06.20)