1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (287)

Од минулого кладка,Невмируща, жива,Пробивається згадка,Як квітнева трава. Поривається знову У весняну блакитьЩе не мовлене словоНа вустах мерехтить. Непроспівана пісня – Наче поклик живий.Мов оновлене листя,Буйноквіт степовий... Незбагненне і кличне, Невмируще ім’я –Моя Мати велична,Україна моя! 1991
Ну от і все. Лишатимусь на чатах. Поза-тобою. Але – із тобою. Лише про те і буду я мовчати – Щоб хтось тобі не заподіяв болю   А що прощати? Ні, не пригадаю. Я забувала болі і образи. І це було одне з найбільших таїнств – Проекція у те, якщо ми – разом.   Та річ одну збагнула – і…