Не розтулити спеченi вуста,
I попiл полину спада пiд ноги.
Над степом потолоченим лiта
Нечутний стогiн.
Стихає плач. I блякне бiль в очах,
I сонце встигло висушити коси,
За кожним кроком падають на шлях
Червонi роси.
Чи сповнено приреченiсть лиху?
В степу безмежнiм тане след кривавий.
Ростуть услiд на Чорному шляху
Червонi трави.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)