Я — парасолька. Я стою в кутку.
Сьогодні дощ, та я вже непотрібна.
Господар мій вважа (хоч, мабуть, хибно),
Що соромно носити отаку.
І от стою, немов колишній воїн,
Пораненнями вилучений з лав.
Бо під дощем усі ішли по двоє,
А мій себе самотнім почував.
Покинуто — зіщулену й німу.
Мені б спочити. Але я боюся:
Він десь іде в плащі і капелюсі.
А раптом буде холодно йому?
Співають ринви пісеньку дзвінку,
В калюжах плинуть кола, наче мрії…
Втім, що мені? Не я його зігрію.
Я — парасолька. Я стою в кутку.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)