Я ще тобі приворожуся:
Пелюсткою від цвіту груші
Заплутаюсь в твоїм волоссі,
До першого пориву вітру
Твоє стискатиметься серце,
Пізніше – пахощі бузку –
Ах, їх би треба покарати
За те, що твій забрали сон –
Тебе тривожитимуть доти,
Аж доки квіти не зів’януть
А потім буде найстрашніше:
Я стану поглядом твоїм
І буде боляче дивитись
Не то на сонце – навіть в морок…
Ти вже позбутися мене
Не зможеш, доки не за сліпнеш
Травень 1994